Батькам про увагу молодших

школярів


Увага - психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередженості на певних об'єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльності. Запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

На нервову систему як дитини, так і дорослої людини щохвилини впливає безліч подразників: світло, шум, звуки, людського мовлення, відчуття голоду, болю, спраги, утоми. Усе це привертає нашу увагу.

Батьки й учителі часто скаржаться на неуважність своїх дітей, особливо молодшого шкільного віку. Причини неуважності - різні, їх слід знати, щоб успішно виховувати дитину.

1.       Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями: дозволяють дивитися вечірні телевізійні передачі, часто водять у гості, - нервова система дитини перезбуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить у сонливому стані. Сон - це охоронне гальмування.

2.     Неуважність може бути наслідком порушення правильного
дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина дихає ротом, і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й неуважність.

3.     Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей - їх недостатня розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорослих, стійкість уваги швидко спадає, і вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити (виконувати дії з матеріалом), то її увага отримує величезну підтримку. Розумова активність, підтримувана практичними діями, є основою стійкої уваги. Увага підтримує мислення. Коли піл час виконання завдань немає матеріалу для мислення   дитини, дорослий не доб'ється стійкості уваги, скільки б разів він не звертався до дитини із закликом бути уважним.

4.     Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей.   Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок та іграшок, рано й часто водять її на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхового ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверховою. У таких випадках дорослим потрібно уміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, слід „відкривати" дитині ті якості предмета, його особливості й зв'язки, яких вона раніше не бачила.

5.           Неуважність — це й негнучка увага. Відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні 1-3 класів не відразу можуть потім включатися в навчальну роботу. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на повий зміст.

6.  Виховання уваги — це почуття відповідальності та тренування вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо виховувати прагнення домагання мети. Необхідно цілеспрямовано виховувати навичку бути уважною, вірити у свої сили.

7.   Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість.

Учити дитину спостерігати на уроці, удома, у природі, учити орієнтуватися на  вулиці, виконувати правила дорожнього руху.

8.  Привчайте дитину робити не лише те . що їй цікаво, а й те, що не привертає уваги, але знадобиться їй у житті.

 

                    Десять   "Золотих правил"

                   виховання щасливих дітей

1. Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши     сприятливе     середовище ,  можна     підвищити     коефіцієнт розумового розвитку маляти на 25-30 одиниць чи навпаки , знизити його на 50-80 одиниць , якщо життя дитини нудне .одноманітне , безрадісне. Тому - не гайте часу. В ранньому дитинстві  мозок найкраще  сприймає нове, накопичує знання.

2. Формуйте самоповагу

Власний образ , закріплений свідомістю , є визначальним при прийнятті будь-якого рішення: на роботі , при виборі друзів , у коханні. Висока самооцінка додає сміливості братися за нове , ризикувати і , навіть зазнавши невдачі, все ж таки перемагати.

Необхідно розвивати в дитини такі здібності , прищеплювати такі  навички , котрі б вирізняли її з-поміж інших , викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати , що успіх , майбутній добробут залежить від них самих.

І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків (дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх (не лише, до близьких та рідних); зовнішня привабливість;висока самооцінка,  а звідси — впевненість у собі; середній ( як мінімум ) запас слів, вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте , щоб дитина не стала " телеманом ".

Телевізор , відео , як злі чарівники , здатні красти в неї години , дні й роки. За соціологічними даними , маля перебуває перед блакитним екраном в середньому 50 годин на тиждень. Отож на час вступу до школи, витратить на сидіння біля екрану часу більше , ніж студент.Перегляд телепередач гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отож з часом у дитини можуть виникнути ускладнень при спілкуванні. "Телемани" стають нервовими , їхні дії визначаються миттєвою реакцією , завдаючи шкоди осмисленню та обговоренню події. Телепередачам слід протиставити заняття спортом , музикою , читанням , корисною домашньою роботою тощо.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре , а що — погано» , а й закріплюйте гарні навички , карайте за негідні вчинки. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків. У підлітковому віці дитячі симпатії , прагнення до наслідування переміститься з батьків на ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім’ю.

Щоб виростити ніжних і люблячих дітей , оточіть їх піклуванням , ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити , що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато й мама цілуються - це сімейний ритуал.

Найкращий спосіб виявляти батьківську любов — кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов’ю , добре ставиться до сім’ю усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти підліткові , що гармонійне сімейне життя — це , насамперед , рівноправ’я у стосунках , відповідальність перед коханою людиною , бажання робити для неї добро , ніжність та взаємна повага.

7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі з яких виберуть собі ваші діти , впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку.

8. Будьте вимогливими.

Діти із високою самооцінкою , почуттям власної гідності , вмінням робити щось краще за інших виховуються , як правило , у сім’ях , де до них ставлять високі вимоги: дотримуватися порядку в домі , організовувати своє дозвілля , гідно себе вести.

Але не будьте тиранами. Запам’ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Отож подбайте , щоб вони без примусу набули трудових навичок,  допоможіть заповнити їхнє життя цікавими й корисними справами , що вимагають певних зусиль на шляху до успіху.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, нехай вчаться на власних помилках, щоб   вони   якнайчастіше   брали   участь у   сімейних нарадах.